Знай свою Україну

День спонтанного прояву доброти
17.02.2021
Вражаючі кадри: фільм про Небесну Сотню
19.02.2021
5 переглядів

Разом із дослідниками Музею Івана Гончара та проєктом «Знай свою Україну» Освіторія зібрала 9 речей традиційної української культури та їхні відповідники у XXI столітті. І ви точно здивуєтесь, наскільки винахідливими були наші предки.

«Знай свою Україну» — це безкоштовний онлайн-курс про українську традиційну культуру, який просто зараз створюється для вчителів, школярів та родин.

  1. Горщики-двійнята — прадавній ланч-бокс. Два або три з’єднані між собою невеликі горщики з ручкою у формі кільця. У такому сегментованому посуді було зручно носити обід на поле під час польових робіт — сівби, косовиці, сінокосу тощо. В один горщик насипали борщ, а в другий — кашу. Такий традиційний український ланч-бокс був виготовлений із глини. І хоча це додавало йому ваги, порівняно із сучасним пластиковим варіантом він був екологічним, а їжа в ньому мала неповторний смак. Для зручності горщики-двійнята мали спільну дерев’яну кришку, яка в полі була як дощечка для нарізання сала.
  2. Трембіта — мобільний телефон. Трембіта — духовий музичний інструмент гуцулів. Довжина трембіти сягала 3 метрів, а важила вона близько 2 кг. Виготовляють цей інструмент із серцевини стовбура смереки, у вужчий кінець вставляють пищик. Щоб видобути звук, трембітАнник дме в пищик, а зміну тонів модулює різною позицією вуст та силою потоку повітря. Трембіта була своєрідним сигнальним пристроєм та засобом зв’язку на великі відстані. Гуцули-вівчарі користувалися нею майже як сучасним мобільним телефоном: повідомляли про вигін овець на полонину, збирали їх у час негоди. Звуком трембіти також сповіщали, коли хтось помер, без трембіти не обходилися запросини на весілля та колядування.
  3. Думи — давні подкасти про козацькі часи. Думи — це особливі словесно-музичні твори про героїчні подвиги чи події минувшини. Виконувалися думи у супроводі народних інструментів — кобзи, бандури, рідше ліри. Співали їх речитативом, майже як сучасний, але повільніший, реп. Деякі кобзарі були настільки майстерні, що не просто переспівували думи напам’ять, а зберігаючи основну сюжетну лінію, імпровізували просто під час виступів. Послухати думи про подвиги козацьких ватажків, військові походи, долю невільників у турецькому чи татарському полоні збиралися на ярмарку або біля церкви. Для дітей та дорослих це був мало не єдиний спосіб дізнатися про минуле України, історичні події та героїв. Тож послухати кобзаря або лірника — це майже як сьогодні ввімкнути подкаст на історичну тему у своєму смартфоні.
  4. Жлукто — прототип пральної машини. Жлукто — це дерев’яна діжка на ніжках з кількома дірками на дні, що закривалися кілочками. Правда ж нагадує сучасну пральну машину? Тим паче, що жлукто мало режим замочування білизни. Щоправда, тривав він аж до кількох днів. Щоб замочити речі, їх потрібно було скласти в певній послідовності: на дно — найбрудніші, на сам верх — рушники та святковий одяг. Бочку-жлукто з білизною накривали тканиною, на неї насипали попіл — прадавній варіант прального порошку. На попіл повільно та обережно лили окріп. Деревний попіл діяв як сучасний плямовивідник — із замоченого одягу зникали плями. Після замочування господині відкривали кілочки на дні і виливали воду. На цьому процес прання переставав бути автоматизованим та ставав досить трудомістким: всю білизну перекладали в ночви і несли полоскати до річки, навіть у морозну погоду.