Нікіта Москалюк. Не вбивай мене

Відеотека матеріалів про життя В’ячеслава Чорновола
21.12.2017
Учні Чудейської ЗОШ І-ІІ ступенів готуються до Нового року
26.12.2017
338 переглядів

Нікіта Москалюк. Не вбивай мене

Лініями швидкісних потягів переплітаються долі людей. Незвідані, дикі маршрути Фортуни грають барвами, заворожуючи і лякаючи водночас своєю різноманітністю і силою. Життя – тунель, плавний перехід з точки А в точку Б. Все має свій початок і свій кінець. Народження – смерть, прибуття – відбуття… маршрут цей завжди різний, але яким шляхом підеш саме ти?

Я ніколи такого не відчував.

Пам’ятаю день, коли ми зустрілись, пам’ятаю все до найдрібніших деталей – як я боявся заговорити, привертав увагу, запам’ятовував тебе до дрібниць… Не знаю чому, але ти – перша в моєму житті людина, чиї очі мене настільки вразили, що я навіть запам’ятав їх колір.

Не знаю, як я набрався сміливості потім познайомитись, як я відважився написати наступного дня, і як я насмілився закохатись по самі вуха.

Мабуть, якийсь туман застилав мою свідомість – як інакше пояснити таку мою необачність? Справжня дурість. Я мав би вже запам’ятати типовий сценарій усього, що зі мною відбувається.

Гра закінчилась, навіть не почавшись.

І ось, зараз, я сиджу і не знаю, що робити?

Навіщо було вплутуватись в твої тенета, чудово знаючи, що буде в кінці? Мене знову витягнули з води, як рибу, і залишили десь далеко від мого рідного дому.

Я боюся. Все було так добре, і раптом… раптом все перекреслено жирною червоною лінією, яка хтозна-звідки взялась. І хто той горе-художник, що малює в чужих історіях?

Не мовчи. Скажи хоч слово, зруйнуй цю вбивчу тишу. Промов хоч щось, аби я знав, що ти досі тут, живеш, і бачиш мене. Просто дай мені знак. Не вбивай мене.

Але ні. Ти тягнеш інтригу, граєшся з часом і моїми почуттями, залишаєш без шансів, а потім знову раптом перевертаєш все з ніг на голову. Відчуваю себе кроликом, якого використовує фокусник в своїх трюках. Тільки от ти не витягуєш мене зі свого капелюха, скільки б я не чекав.

Я готовий благати, стоячи на колінах, і безперервно викрикуючи твоє ім’я. Готовий ридати, впавши перед тобою, та лиш скажи хоч прощальне слово. Не залишай все загадкою. Не вбивай мене.

Кому потрібен той відкритий фінал? Кому хочеться додумувати кінець цієї божевільної історії? Знайди мені таку людину, бо мені конче треба дізнатись, що ж буде на завершенні. Або додумай. І розкажи мені. Тільки не залишай все так. Не вбивай мене.

Москалюк Нікіта
14 років, навчається в Чернівецькій гімназії №3 у 9 класі