Палітра емоцій

Помилки – це нормально, це сходинки до прогресу
25.05.2020
5 топових порад від титанів ЗНО
01.06.2020
299 переглядів

Чесно кажучи, я навіть не помітила, що вже пролетіли майже два місяці ізоляції. Зараз, коли замислилась, що ж зі мною відбувалось, я згадала різні емоції, які відчувала впродовж карантину.

Усе починалось дивно, адже я не розуміла, що відбувається. Чітко пам’ятаю: тоді в мене були змішані емоції, нібито я рада, тому що відмінили школу, у мене буде більше часу на розвиток, на навчання, а з іншого боку, мені було сумно, адже світ знаходиться у важкому становищі, а ще нещодавно закінчився один карантин і раптом інший намалювався.

Потім мої емоції перейшли, не буду приховувати, на бік радості. Мені подобалось, бо більше часу проводжу з сім’єю, з’явилось сили на саморозвиток. Звісно, що я сумую за однокласниками, вчителями, тому що з ними я провела майже все життя, і дійсно хочу побачити всіх, але не в стінах школи.
Коли повідомили, що ЗНО перенесуть на середину, кінець літа, я розчарувалась. У мене на ці канікули було стільки планів, та в принципі хотілось просто відпочити і не думати про якісь іспити. Однак, все іде своїм шляхом, тому я трохи засмучена. Уже думала: «Краще ми б мучились ще три місяці, але потім відчули себе вільними».

Новина про відміну останнього дзвоника та випускного додали ще одну емоцію в мій внутрішній світ. Я чекала на ці заходи з першого дня, як прийшла в школу, особливо хотіла побувати на лінійці, бо саме тоді розумієш, що починається нове життя, ти змогла все ж таки закінчити цю школу, починається наступний етап. Традиція, коли батьки разом з випускниками виходять з школи, для мене має важливе значення, адже повторюється все те, що було одинадцять років тому, але зараз ти знаходишся зовсім в іншому статусі.

Отже, не можу сказати, що карантин – це суто негативний досвід, ні це не так. Я вдячна ізоляції, бо вона дала змогу побути з рідними, завдяки карантину в мене з’явилось нове хобі, я набрала декілька зайвих кілограмів (ой, це інший список), зуміла зробити те, що давно хотіла, але не вистачало часу, сил. Загалом цей період був корисним не тільки для мене, а й для інших людей, бо багато хто замислився і задав собі питання: «На що ми витрачаємо життя?», «Навіщо концентруємось на тому, що не заслуговує нашої уваги?». Я дуже сподіваюсь, що після карантину світ стане кращим, адже він для цього переосмислення цінностей і був посланий Богом.

Юлія ЖАЛБА, учениця 11 класу