Що переможе – «цифра» чи слово?

Ми чекаємо саме на тебе!
03.08.2020
Троє вихованців Чернівецької обласної ДЮСШ стали чемпіонами України з вільної боротьби
26.08.2020
212 переглядів

Сьогодні ми говоримо про те, що світ увійшов у цифрову епоху. Для багатьох ця різка зміна світового порядку й суспільної думки виявилася неочікуваною. Узагалі будь-яка прогр есивна зміна – це розвиток, покращення. А до доброго, як відомо, звикається швидко.

Я яскравий представник покоління Z, що активно користується новітніми благами та вважає їх невід’ємною
частиною повсякденного життя. Прокинувшись вранці, у своєму смартфоні оглядаю новинки в інстаграмі, доки снідаю – переписуюся в соцмережах, по дорозі до школи слухаю аудіокнигу, що задали по літературі, вікіпедія – рятівна соломинка, якщо щось забув чи не знав, протягом дня роблю масу селфі.

Особливо вдалі виставляю в соцмережі. Часто розмовляю по мобільному з рідними, друзями, просто
знайомими. Сьогодні, наприклад, зробив презентацію в Microsoft Office PowerPoint для засідання шкільного
самоврядування, змонтував невеличкий мотиваційний ролик, а ще готую учнівський проєкт для місцевого
конкурсу. Ось так я живу. Моя бабуся часом лякає, що коли раптом не стане електроенергії, то я буду
сліпим безпомічним кошеням. Пригадую, як у 2019 р. під час буревію було повалено електричні опори і Хотинський район маже два тижні залишався без електроенергії. Ситуація склалася досить цікава… Можна було проводити соціологічне дослідження! Людей об’єднала спільна проблема, яку обговорювали всі, одночасно ділячись пережитими враженнями, сімейними новинами, сусідськими суперечками, державними невдалими реформами, зарплатами, пенсіями тощо. Людей на вулицях раптово побільшало, увечері
біля під’їздів багатоповерхівок та приватних будинків «засідали» старі й малі. Уперше за рік побачилися ті, що жили поруч. І всі в один голос твердили про те, що живого слова, спілкування має бути більше!

Що ж стосується мене, то я майже ідеально прибрав власну кімнату, допоміг батькові зремонтувати
автомобіль, бабусі – меблі, підвищив оцінки з української, не спізнився на жодне заняття хореографічного колективу «Крок вперед» (займаюся з п’яти років) та ще багато чого. Хоча, наприклад, не зміг поспілкуватися по скайпу з другом, що живе в Італії, не ознайомився зі змінами умов вступу до вишів на їхніх сайтах. А це для мене вкрай важливо!

У ході цих подій мимоволі задумався: «цифра» чи слово – що важливіше? Запитав у мами, тата,
класного керівника. Потім поцікавився в однокласників (11 кл.), на вулиці гасали другокласники,
тож розпитав і тих. Думки різняться… Поділився проблемою на засіданні учнівської ради. Вирішили провести анкетування учнів. Провели. Ось що з’ясували: 94% опитаних надають перевагу перегляду відео, 6% – читанню; 91% учнів полюбляє кіно, лише 9% – театр, концерти; 36% респондентів вважають, що спілкуються більше по телефону, а 64% – люблять живе спілкування. Здавалося б, що висновки очевидні: більшість сучасного покоління не мислить свого життя без «цифри»! Та є один нюанс. Пам’ятаєте, як часто книголюбів питають про те, яку книгу вони візьмуть на безлюдний острів, маючи на меті визначити вподобання, характер тощо. Так от, ми поцікавилися про те, які три речі респонденти візьмуть із собою. Жоден! Жоден із 134 опитаних не згадав про смартфон, планшет, ноутбук тощо.
Зате майже кожен другий питав, чи можна взяти друга, інструктора, маму, учителя фізкультури… «А для чого ж вони вам на безлюдному острові?» – питаємо. «Щоб не зійти з розуму», – відповідають.
Тобто без слова таки не обійтися! Ера цифрових технологій значно змінила наше життя: ми можемо надсилати електронні листи в будь-який куточок світу, спілкуватися через вебкамеру з ким забажаємо.

«Цифра» полегшує наше спілкування, але вона на здатна повністю замінити живе спілкування. Слово
має свою невмирущу силу! Воно значно емоційніше, довговічне, перевірене часом та природне!

Руслан Трачук, голова Ради старшокласників
Хотинської ЗОШ І-ІІІ ст. №1 Хотинської ОТГ