Тобі, Україно моя, і перший мій подих, і подих останній

Дорожні карти проведення ІІІ етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад у 2017-2018 н.р.
29.12.2017
Міхай Емінеску: румунський Шевченко з Буковини
15.01.2018
765 переглядів

Тобі, Україно моя, і перший мій подих, і подих останній

1 січня  Хотинщину облетіла чорна звістка – на сході країни під Маріуполем загинув юний доброволець, патріот, боєць полку «Азов», наймолодший учасник Хотинської організації «Студентська Свобода» Олександр Коваль (позивний – «Ант»), якому мало б виповнитися всього дев’ятнадцять.

Напередодні трагічної річниці велика шкільна родина Хотинської ЗОШ І-ІІІ ступенів №5 зібралася в актовий залі, щоб вшанувати пам’ять нашого юного героя. «Тобі, Україно моя, і перший мій подих, і подих останній», – ці слова повною мірою характеризують життя Олександра Коваля, вчорашнього випускника, щирого патріота, який не на словах, а справжніми чоловічими вчинками доводив свою любов до України.

Про такий короткий, але насичений доленосними подіями життєвий шлях Сашка Коваля розповіли учні 9-го класу Анастасія Николюк та Олексій Нестор, учениця 10-го класу Інна Шубравська, учень 11-го класу Андрій Паладюк. Микола Шишковський-Раєвський прочитав поезію Оксани Максимишин-Корабель «Мамо, не плач». Військовий комісар Хотинського РВК Шевчук Ігор Васильович, що був присутній на заході, звернувся до школярів, розповівши про мрію Олександра – стояти до справжньої перемоги. Після  цього ми побачили на екрані зворушливе відео з випускного вечора Олександра, де він, усміхнений і щасливий, єдиний у вишиванці, танцює вальс. Щирими, теплими словами про Сашка та його подвиг розповіла директор школи Світлана Леонідівна Анісімова. А далі зазвучали перші акорди пісні «Не сумуй» у виконанні Каріни Волошиної.

Стихла мелодія, завершилась зустріч-спогад, але в наших серцях залишились глибока пошана і захоплення цим простим юнаком. Його життя було подібним до спалаху небесного астероїда. Воно було коротким, але сповненим таких подій, що іншим за все життя не пережити. Сашко Коваль – герой нашого часу. Його активна життєва  позиція – взірець для нашої молоді, яскравий приклад жертовної любові до Батьківщини. Його приклад спонукає кожного з нас не бути байдужим, намагатись зробити Україну кращою.

Ми віримо, що герої не вмирають, тому згадуємо Сашка і дякуємо йому у своїх серцях.  Герої не вмирають, коли ми їх пам’ятаємо.

Пам’ятаємо, сумуємо, дякуємо…

Ангеліна Тригубенко,

головний редактор шкільної газети «Юнпрес»