Всеволод Нестайко: той, що дарує дитинство

Проведено обласний конкурс з радіоелектронного конструювання серед учнівської молоді
29.01.2019
Школярів запрошують втілити власний проект із захисту довкілля
31.01.2019
39 переглядів

Чарівник із країни сонячних зайчиків, український Марк Твен — як тільки не називали автора найкращих українських дитячих романів та казок. У три роки Всеволод Нестайко лишився без батька, коли того, колишнього січового стрільця, заарештували. В одинадцять пізнав лихо війни, коли Київ окупували фашисти. А далі «Тореадори з Васюківки», «В Країні Сонячних Зайчиків», «Незвичайні пригоди у лісовій школі» — майже не мавши дитинства, він присвятив життя тому, щоб дарувати казкове, сповнене пригод дитинство мільйонам українців. Для його творів характерно гумористичне обігравання імен та ситуацій.

Чому саме дитячі книги? Вочевидь, “серйозність” і рутина дорослого життя були не зовсім тим, чого прагнув письменник. Сам Всеволод про свій вибір казав так: “Коли я став по-справжньому дорослим, мені страшенно захотілося повернутись назад у дитинство — догратися, досміятися, добешкетувати… Вихід був один — стати дитячим письменником. Так я й зробив. І, пам’ятаючи своє невеселе дитинство, я намагався писати якомога веселіше”.?

Останній його твір “Найновіші пригоди Косі Вуханя та Колька Колючки” вийшов з-під пера в 2009 році. Того ж року казка Нестайка “Дивовижні пригоди в лісовій школі” стала однією з найпопулярніших в Україні. Приємно, що Всеволод став одним з тих, хто таки отримав заслужене визнання ще при житті!

І наостанок, кілька афоризмів і просто мудрих думок від Всеволода Нестайка:

“Ось дивно: якщо ти зробиш людині добро, вона стає тобі приємною”.

“Тільки оптимісти зможуть будувати вільну незалежну державу”.

“Взагалі, я вважаю, що дитяча дружба – це щастя. Якщо це вірна дружба, вона зберігається на все життя…”

“Всі діти в чомусь здібні, талановиті, вони дуже різні і чимось дуже цікаві. Але, як на мене, є недолюблені, ті, яким недодали уваги в дитинстві. Саме від дорослих залежить, кого вони виростять і чи будуть їхні діти успішними і щасливими”.

“Неволя – це найстрашніше, що може бути в світі – коли йдеш ти з мамою по вулиці, тримаєшся, а будь-який фашист може штовхнути твою маму, образити, і ти нічого не можеш вдіяти. У 1941-му році мені було 11 років, і з того часу я став дорослим, напевно. Дитинства у мене вже не було”.

“Я вірю в добро… Вірю в людську гідність… Вірю в те, що все-таки в душі кожного існує Господь Бог, і в кожного він свій… Вірю в єдиного Господа… І він не стільки на іконах і в церквах, скільки в душах людських. Розумієте, у кожного, якщо він чесний, порядний, добрий і чуйний, то у кожного, так би мовити, свій Господь”.

“Я пишаюся, що не вийшов із дитинства, що зберіг дитячу душу. Це підтримує мене в нашому жорстокому світі і дає сили творити.”